Поради психолога

Узагальнені результати опитування

учнів 7-11их класів Костопільського ліцею № 2

за анкетою «Моє життя в сім'ї та школі»,

проведеного практичним психологом Примак-Моргус О.В.

у березні 2024 року 

№ з/п	Питання					Резуль-тат
1.	Чи існує проблема насильства в нашій країні?
	·        Так ·        Ні ·        Не думав (-ла) про це					77% 4% 19%
2.	Які типи насильства найбільш поширені в нашому суспільстві?
	·         насильство в дорослому середовищі ·         насильство дорослих над дітьми ·         насильство старших дітей над молодшими ·         насильство між дітьми одного віку ·         насильство між представниками різної статі ·         сімейне насильство					18% 38% 35% 35% 27% 30%
3.	Чи існує проблема насильства проявів жорстокості у школі?
	·        Так ·        Ні ·        Не знаю					33% 20% 47%
4.	Чи існує проблема насильства та проявів жорстокості у вашій сім'ї?
	·        Так ·        Ні ·        Не знаю					17% 79% 4%
5.	Які, на вашу думку, основні причини виникнення насильства в учнівському середовищі?
	·         конфліктні стосунки у сім'ї ·         наслідування поведінки дорослих ·         кризові явища у суспільстві ·         важке матеріальне становище у сім'ї ·         низький рівень культури батьків ·         вживання наркогенних речовин ·         недостатній виховний вплив школи ·         комп'ютерні ігри агресивного характеру ·         неефективні дії правоохоронних органів ·         впевненість у безкарності вчинку					10% 28% 8% 26% 24% 27% 18% 20% 10% 38%
6.	Чи доводилось Вам хоч раз у житті зазнавати?
	Види насильства	З боку батьків	З боку вчителів	В учнівському середовищі
	Фізичне насилля: удари кулаком ногами побиття навмисне нанесення тілесних травм та пошкоджень іншій людині	10%	10%	25%
	Психологічне (емоційне) насилля: постійні покрики, приниження, несправедливі звинувачення, залякування, лайка, присвоєння прізвиськ, примус до дії, які людина не хоче виконувати	18%	30%	33%
	Нехтування потребами дитини: нехтування фізичними потребами (потреби в їжі, одязі, сні та недостатня захищеність від небезпеки), нехтування медичними потребами, нехтування потребами в освіті та відмова дитини в підтримці, увазі, любові	10%	15%	10%
7.	Уявіть ситуацію, що Ви стали жертвою насильства Ваші дії
	·         буду кликати на допомогу ·         звернусь до батьків і все їм розкажу ·         звернусь за допомогою до вчителів ·         звернусь за допомогою до психолога ·         не буду звертатись до дорослих, діятиму на власний розсуд				35% 43% 16% 16% 44%
8.	Якою, на Вашу думку, буде поведінка вчителів, якщо вони стануть свідками проявів насильства серед учнів?
	·         намагатимуться припинити насильство ·         вдаватимуть, що не бачить нічого ·         вони часто самі є ініціаторами насильства і кривдження учнів				60% 15% 25%
9.	Від кого, на вашу думку, ви зможете отримати розуміння та допомогу, якщо насильство станеться у Вашій сім'ї?
	·         від родичів ·         від друзів ·         від педагогів ·         від психолога ·         працівників правоохоронних органів				45% 50% 8% 23% 23%
10.	Чи допускаєте ви можливість фізичного покарання дітей за їх вчинки?
	·         категорично заперечую ·         лише в окремих випадках ·         Так, це потрібно				48% 40% 12%

 

Узагальнені результати опитування

учнів 7-10 класів Костопільського ліцею №2

за анкетою «Вивчення рівня знань учнів у питаннях формування здорового способу життя»,

проведеного практичним психологом у квітні 2023 року.

1. Як ти вважаєш, чи потрібні людині знання про здоровий спосіб життя?
· Так 88%
· Ні 7%
· Не замислювався 5%

2. Чи займаєшся ти спортом?
· Так 73%
· Ні 18%
· Немає бажання 8%

3. Чи знаєш ти, що таке шкідливі звички?
· Так 97%
· Ні 3%

4. Чи знаєш ти, що шкідливі звички згубно впливають на здоров’я?
· Так 97%
· Ні 3%

5. Що, на твою думку, неповнолітні вживають найчастіше?
· Алкоголь 55%
· Цигарки 83%
· Наркотики 9%

6. Чи отримуєш ти достатньо інформації про наслідки, які спричиняють шкідливі звички?
· Так 97%
· Ні 3%

7. Чи палиш ти?
· Не палю 94%
· 1-2 цигарки в день 3%
· 1-2 цигарки в тиждень 3%

8. Хто з членів твоєї родини палить?
· Батько 32%
· Мати 10%
· Брат, сестра 8%

9. Чи вживаєш ти спиртні напої?
· Так 10%
· Ні 47%
· Пробував 1-2 рази 43%

10. Хто давав тобі перший раз спробувати спиртні напої?
· Батьки 42%
· Друзі 8%
· Сам спробував 17%
· Ніхто 33%

11. Яке твоє ставлення до наркотиків?
· Негативне 74%
· Не пробував 26%

12. Хто дав тобі перший раз спробувати наркотики?
· Ніхто 100%

13. Чи скористалися б учні твого класу можливістю спробувати наркотики, якщо вони не викликали узалежнення?
· Так 15%
· Ні 22%
· Не знаю 63%

14. Чи хотів би ти  у майбутньому вести здоровий спосіб життя?

· Так 75%
· Ні 5%
· Не задумувався 20%

Попередження конфліктної та насильницької поведінки в учнівському середовищі

   Останні роки навчання були дуже складними для учнів різного віку в плані спілкування. Адже здебільшого вони спілкувалися в он-лайн режимі як з однокласниками, так і з педагогами.

     Міністр освіти Оксен Лісовий наголосив, що вихід учнів у нормальний режим є його пріоритетним завданням.

      Тому у цьому навчальному році наш заклад освіти повернувся до очного навчання. І вчителі можуть спостерігати різні форми поведінки учнів як на уроках, так і в позаурочний час.

     За роки навчання он-лайн навчання учні виросли, змінилися, як зовнішньо, так і внутрішньо. Вікова психологія стверджує, що на кожному етапі розвитку людини (дитини), відбуваються певні психологічні зміни, які формують особистість та впливають на її поведінку в соціумі.

      Тому, як психолог ліцею, хочу звернути увагу батьків, особливо батьків підлітків, на формування толерантної, неконфліктної поведінки дітей як у ліцеї, так і поза його межами. Адже за ці кілька тижнів навчання можна було спостерігати різні сцени спілкування, а часто і втручатися, щоб попередити конфлікт.

    Рекомендую батькам цікавитися шкільним життям своїх дітей, допомагати їм розібратися у своїй поведінці. Необхідно наводити приклади ненасильницьких форм спілкування у конфліктних ситуаціях, роз’яснювати, як не стати тим, хто провокує такі агресивні ситуації.

     Важливо, щоб підлітки розуміли наслідки своїх дітей для жертви, для себе, для своїх батьків. Не тільки моральні та фізичні наслідки, а й правові, тобто адміністративну та кримінальну відповідальність.

  Будьте для своїх дітей порадниками, друзями, старшими товаришами, авторитетними особами, яких вони поважають і до думки яких прислухаються.

    Ще важливо порадити, щоб сім’я у негараздах своєї дитини не звинувачувала школу, війну і т.д. Найголовніші вихователі у житті кожної людини – це її батьки (або ті, хто їх замінює). Ваші батьківські установки формують особистість дитини, і таким чином «програмують» її подальше життя.

    Підсумовуючи, наголошу ще раз: будьте уважними до своїх дітей, не ігноруйте негативні прояви поведінки і в школі, і вдома. Якщо у вас виникають труднощі у спілкуванні з дитиною, ви можете звернутися за консультацією до класного керівника, психолога ліцею чи вчителя, який є для вас авторитетом.

Щодо поширення агресивної субкультури серед підлітків

    Останнім часом підлітки масово збиралися у центрі українських міст і готувались влаштувати сутички та бійки. Правоохоронці не допустили конфліктів і понад 700 учасників масового зібрання затримали і передали ювенальній поліції. Більшість із затриманих це неповнолітні. За такі дії передбачено як адміністративну (для батьків неповнолітніх) так і кримінальну відповідальність, яка наступає з 14 років.

    Затримані називають себе учасниками ПВК “Рьодан” - це нова субкультура, яка натхненна японським аніме та поширилась нещодавно у Росії. Правоохоронці переконані, що дії ПВК “Рьодан” - це спроба Росії використати дітей для дестабілізації внутрішньої ситуації в Україні.

    За твердженням психологів, більшість підлітків стають учасниками різних течій та субкультур через дві важливі потреби - соціалізації та приналежності.

    До небезпечних субкультур схильні ті,і хто не впевнений у собі, має низьку самооцінку і комплекси, у кого є труднощі у спілкуванні, відсутні друзі, напружені стосунки з ровесниками чи батьками. несприятлива сімейна ситуація; хто зазнавав цькування і булінгу.

    Ще одна причина того, чому неповнолітні стали жертвами провокацій - проживання досвіду війни. Підлітки самі собою емоційно нестабільні, А під час війни їхня емоційна нестабільність зростає удесятеро. Зазвичай, подібні психологічні операції, на кшталт ПВК “Рьодан” ворог запускає, орієнтуючись саме на емоційну нестійку аудиторію.

Рекомендації батькам

1. Звертати увагу на контент, який споживає дитина бути в курсі її інтересів.
2. Разом з дитиною пройти базовий курс кібербезпеки є обговорити його.
3. Слідкувати за тим чи не відбувається у дитини різких перепадів настрою.
4. Проводити більше часу зі своїми дітьми та вибудовувати довірливі стосунки.
5. Звертати увагу на поведінку дітей, коло спілкування та способи проведення дозвілля.

    Батькам, у яких складна комунікація з підлітками, варто звернутись до практичного психолога закладу освіти, або наприклад, до фахівців проєкту Міністерство освіти і науки України та UNICEF “Поруч”, де можна отримати безкоштовну допомогу з метою формування нових життєвих цінностей, розвитку вольових якостей, покращення взаємин з батьками та ровесниками.

Поради психолога батькам учнів, які можуть перебувати у бомбосховищі під час навчання

Учні 1-6 класів нашого ліцею вже «познайомилися» із повітряними тривогами, які лунали під час перебування їх на уроках. Вчителі провели інструктажі та тренування, вивчили правила поведінки в ліцеї під час сигналу «Повітряна тривога». Проте, під час перебування у сховищі, учні не завжди почувалися комфортно, що демонстрували своєю поведінкою. Це, звичайно, все індивідуально, але хочеться додати кілька порад саме батькам учнів. Хоча вони дуже прості і зрозумілі, думаю, стануть у нагоді.

 

1.  Поговорити з дитиною вдома у спокійній обстановці. Нехай вона вам розкаже, що вони роблять у школі під час сигналу «Повітряна тривога», які дії учнів класу та вчителя, який маршрут, у якому місці знаходиться дитина, коли приходить у сховище (ваша дитина).

2.   Запитайте, які думки у неї в цей момент, які відчуття, що її там турбує більше за все.

3.  Домовтеся про дзвінки один одному у цей час; хто кому дзвонить перший, передзвонює.

4.  З'ясуйте, що може заспокоювати дитину у сховищі: малювання, слухання музики, соціальні мережі, ігри в телефоні, спілкування з дорослими.

5. Дитина почувається найбільш спокійно поруч із батьками. Але за їх відсутності в укритті їх можуть замінити інші дорослі, яким вона довіряє (вчителі). Подумайте разом, до кого буде звертатися ваша дитина під час повітряної тривоги.

6. Спілкування по телефону теж може заспокоювати дитину. Тому, за можливості, будьте поруч хоча б голосом. Ваше спокійне і впевнене спілкування допоможе вашій дитині впоратися зі своїми негативними емоціями.

7.  Домовтеся про те, коли ви будете забирати дитину зі сховища додому, в який період часу. Зазвичай це обговорюється з класним керівником і є правилом цього класу.

8. Можливо, у вашої дитини є певні індивідуальні особливості, які будуть турбувати її у бомбосховищі. Продумайте разом і ці варіанти поведінки.

9.  Будьте дорослими, впевненими, уважними, турботливими, а головне - виконуйте всі свої домовленості з вашою дитиною. Тоді вона буде почуватися у безпеці у будь-якій ситуації в житті. 

Перша психологічна допомога

    Кожного дня ми можемо зіткнутися з різними кризовими подіями – стихійними лихами, озброєними конфліктами, аваріями, пожежами, катастрофами, нещасним випадками, ДТП, тощо. Постраждати можуть окремі люди, сім'ї і цілі громади. Люди втрачають будинки, близьких, виявляються відірваними від сім'ї і звичного оточення або стають свідками насильства, руйнувань і смерті.

    Практично по всіх напрямах діяльності співробітникам і волонтерам Товариства Червоного Хреста України доводиться стикатися зі стресовими ситуаціями – при наданні першої допомоги, організації роботи загонів швидкого реагування, відновлення родинних зв'язків і в інших видах діяльності. Надання першої медичної допомоги є принциповим і першочерговим питанням для збереження життя постраждалих. Проте не варто забувати і про психологічний аспект. Співробітники і волонтери ефективніше надають допомогу постраждалим, собі та колегам, коли вони підготовлені для виконання такої роботи, знайомі з реакціями на стрес і методами надання допомоги.

    Будь-яка кризова ситуація з значною мірою пов'язана зі стресом і спричиняє соціальні і психологічні наслідки, які порушують нормальний перебіг життя людей. Коли перед людиною виникає загроза, її природною реакцією на таку зміну в звичній для неї умови є стрес – стан фізичного і/або психологічного збудження. Спектр можливих реакцій на стрес, як у самих постраждалих, так і у людей, які стали мимоволі свідками подій, дуже широкий, наприклад, сприйняття, розуміння, реагування і поведінка людей. Коли важко контролювати сильні і небажані спогади, у людини може виникнути відчуття втрати контролю над власною свідомістю.

    Стрес є нормальною реакцією на фізичний або емоційний виклик і має місце тоді, коли потреби перевищують ресурси для психологічної адаптації. Реакція людини залежить від особистих чинників, таких як характер, рівень стресу, який зазнає людина в даний момент, досвід травм, з якими зіткнулися у минулому У деяких людей сильні емоції можуть з'являтися негайно, в інших реакція на них виникає через години або навіть дні після події. Є люди, які бурхливо реагують на те, що відбувається, і це може супроводжуватися плачем, тремтінням, м'язовою напругою, нудотою, слабкістю. Реакції оточуючих на стрес також можуть бути сильними, коли людина гине у них на очах. Більшість людей з часом успішно відновлюються, особливо якщо зможуть задовольнити свої базові потреби і отримають своєчасну першу психологічну допомогу і підтримку оточуючих.

    Перша психологічна допомога – це наріжний камінь підтримки, що надається Міжнародним Рухом Червоного Хреста та Червоного Півмісяця. Вона може стати початком багатьох інших видів підтримки. Перша психологічна допомога полягає в тому, що ви, перебуваючи на місці пропонуєте елементарну людську підтримку, надаєте практичну інформацію і проявляєте емпатію, стурбованість, демонструєте пошану і впевненість в можливостях постраждалого. У людини в кризовій ситуації можуть з'являтися такі реакції на стрес: агресія, емпатія, ступор, рухове збудження, страх, істерика, нервове тремтіння, плач.

    Пам'ятайте, що будь-яка реакція на травмуючи події є нормальною.

АГРЕСІЯ______________________________________________

Агресивна поведінка - один з мимовільних способів, яким організм намагається знизити високу внутрішню напругу. Прояви злості або агресії можуть зберігатися досить тривалий час і заважати самому постраждалому й оточуючим.

Через зниження контролю за своїми діями людина може заподіяти шкоду собі та іншим.

Ознаки:

• Роздратування, невдоволення, гнів (з будь-якого, навіть незначного приводу).
• Нанесення оточуючим ударів руками або яким-небудь предметами.
• Образа словами, лайка.
• М'язова напруга.
• Підвищення кров'яного тиску

 Як надати допомогу:

• ізолюйте постраждалого від оточуючих.
• надайте постраждалому можливість "випустити пару" (наприклад, виговоритися або "побити" подушку)
• доручіть роботу, пов'язану з фізичним навантаженням
• демонструйте доброзичливість, навіть якщо ви не згодні з ним, не звинувачує його самого, а висловлюйтеся з приводу його дій. Інакше агресивна поведінка буде спрямована на вас. Не можна говорити: "Що ж ти за людина!", слід говорити: "Ти злишся, тобі хочеться все рознести вщент. Давай разом спробуємо знайти вихід із цієї ситуації"

АПАТІЯ_______________________________________________

Може виникнути після тривалої напруженої, але не успішної роботи. або в ситуаціях, коли людина зазнає серйозної невдачі, не бачить сенсу своєї діяльності. Навалюється відчуття утоми, таке, що не хочеться ані рухатися, ані говорити. У душі – порожнеча, незмога навіть на прояв почуттів. Якщо людину залишити без підтримки і допомоги в такому стані, то апатія може перерости в депресію. У стані апатії людина може перебувати від декількох днів до декількох тижнів.

Ознаки:

• Байдуже ставлення до оточуючих.
• Млявість, загальмованість.
• Мова повільна, з довгими паузами.
• Рухи й слова даються на превелику силу.

Як надати допомогу:

• Поговоріть з постраждалим. Поставте йому кілька простих запитань: «Як тебе звуть?», «Як ти почуваєшся?», «Хочеш їсти?» тощо
• Допоможіть зручно влаштуватися обов'язково знявши взуття)
• Візьміть постраждалого за руку або покладіть свою руку йому на чоло.
• Дайте постраждалому поспати або просто полежати.
• Якщо немає можливості відпочити, то більше говорить з ним, залучаючи його до будь-якої спільної діяльності.

ІСТЕРИКА____________________________________________

Істеричний припадок триває кілька хвилин або кілька годин.

Ознаки:

• Зберігається свідомість.
• Надмірна збудженість.
• Безліч рухів.
• Театральні пози.
• Мова емоційно насичена, швидка.
• Крики, ридання.

Як надати допомогу:

• Ізолюйте постраждалого від оточуючих, створіть йому сприятливі умови. Залишайтеся з постраждалим наодинці, якщо це безпечно для вас.
• Несподівано здійсніть дію, що може сильно здивувати (можна дати ляпаса, облити водою, з гуркотом упустити річ, рідко крикнути на постраждалого).
• Говоріть короткими фразами, впевненим тоном ("Випий води", "Умийся")
• Після істерики наступає занепад сил. Укладіть постраждалого спати, спостерігайте за його станом до прибуття фахівця.
• Не потурайте бажанням постраждалого.

НЕРВОВЕ ТРЕМТІННЯ________________________________

Напевно, ви спостерігали коли-небудь таку картину: людина, яка щойно пережила аварію, напад або стала свідком події, учасником конфлікту (бойового зіткнення), сильно тремтить. З боку це виглядає так, начебто вона змерзла. Однак причина в іншому. Після екстремальної ситуації з'являється неконтрольоване нервове тремтіння (людина не може за власним бажанням припинити цю реакцію). Так організм “ скидає напругу”. Якщо цю реакцію зупинити, то напруга залишиться усередині. що спричинить м'язові болі, а надалі може призвести до розвитку таких серйозних захворювань як гіпертонія, виразка та інші.

Ознаки:

• Тремтіння виникає раптово - відразу після інциденту або через деякий час.
• Виникає сильне тремтіння всього тіла або окремих частин (людина не може втримати в руках дрібні предмети, запалити сірник).
• Реакція триває досить довгий час ( до кількох годин). Потім людина почуває сильну втому й має потребу у відпочинку.

Як надати допомогу: 

• Потрібно підсилити тремтіння. Візьміть постраждалого за плечі сильно, різкого потрясіть протягом 10-15  секунд. 
• Продовжуйте розмовляти з ним,  інакше він може сприйняти ваші дії як напад. 
• Після завершення реакції необхідно дати постраждалому можливість відпочити. Бажано укласти його спати.

Не можна! 

• Обіймати постраждалого або притискати його до себе. 
• Укривати постраждалого чимось теплим. 
• Заспокоювати постраждалого,  говорити, ти щоб він взяв себе в руки.

ПЛАЧ_________________________________________________

Кожна людина хоч раз у житті плакала. І кожний знає, що після того, як дати волю сльозам, на душі стає набагато легше. Подібна реакція обумовлена фізіологічними процесами в організмі. Коли людина плаче, усередині виділяються речовини, що володіють заспокійливої дією. Якщо людина стримує сльози, то не відбувається емоційної розрядки, полегшення. Коли ситуація триває дуже довго, внутрішнє напруження може завдати шкоди фізичному й психічному здоров'ю людини. Про такий стан говорять: “Збожеволів від горя”. Добре, якщо поруч є хтось, з ким можна розділити горе.

Ознаки: 

• Людина вже плаче або готова розридатися. 
• Тремтять губи. 
• Спостерігається відчуття пригніченості. 
• Немає порушення у поведінці. 
• Не відбувається емоційної розрядки,  полегшення. 
• На відміну від істерики,  немає ознак збудження. 

Як надати допомогу:

• Залишайтеся поруч. 
• Встановіть фізичний контакт із постраждалим (візьміть його за руку,  покладіть свою руку йому на плече або спину, погладьте його по голові).  Дайте йому можливість відчути, що ви поруч. 
• Застосовуйте прийоми "активного слухання" -  це допоможе постраждалому виплеснути своє горе.  Не задавайте питань,  не давайте порад.  Пам'ятайте,  ваше завдання -  вислухати. 
• Не намагайтеся заспокоїти постраждалого. Дайте йому можливість виплакатися й виговоритися, "виплеснути" із себе горе, страх, образу.

РУХОВЕ ЗБУДЖЕННЯ_________________________________

Іноді потрясіння від критичної ситуації (вибухи, стихійні лиха тощо) настільки сильні, що людина просто перестає розуміти, що відбувається довкола неї. Вона не в змозі визначити  де небезпека, а де порятунок. Людина втрачає здатність логічно мислити й приймати рішення і стає схожою на тварину, що бігає в клітці: “Я побіг, а коли отямився, виявилося, що не знаю, де перебуваю”, “Я щось робив, з кимось розмовляв, але нічого не можу згадати”.

Пам'ятайте, якщо не надати допомогу, це призведе до небезпечних наслідків. Через знижений контроль за своїми діями людина буде діяти необачно, може заподіяти шкоду собі й іншим.

Ознаки:

• Різкі рухи.
• Безцільні й безглузді дії.
• Голосна мова або підвищена мовна активність ( людина говорить без зупинки, іноді абсолютно безглуздо).
• Часто відсутня реакція на оточуючих (на зауваження, прохання, накази).
• Рухове порушення звичайно триває недовго й може змінитися нервовим тремтінням, плачем, a ж також агресивною поведінкою.

Як надати допомогу:

• Використовуйте прийом “захоплення”: перебуваючи позаду, просуньте свої руки постраждалому під пахви, пригорніть його до себе й злегка перекиньте на себе.
• Ізолюйте постраждалого від оточуючих.
• Масажуйте постраждалому ”позитивні” точки. Говоріть спокійним голосом про почуття, які він відчуває: “Тобі хочеться щось зробити, щоб не припинилося? Ти хочеш сховатися від того, що відбувається?”
• Не сперечайтеся з постраждалим, у розмові уникайте фраз із часткою “ не” щодо небажаних дій: “Не біжи”, “Не розмахуй руками”, “Не кричи”.

СТРАХ________________________________________________

Це почуття, з одного боку, оберігає нас від ризикованих, небезпечних вчинків. З іншого боку, кожному знайомий болісний стан, коли страх позбавляє на здатності думати, діяти. Страх може бути корисним, коли допомагає уникати небезпеки. Тому боротися зі страхом потрібно тоді, коли він заважає жити нормальним життям.

Ознаки:

• Набряк м’язів (особливо м'язів обличчя)
• Сильне серцебиття; прискорений поверхневий подих.
• Знижений контроль власної поведінки.
• Панічний страх, жах може спонукати до втечі, викликати заціпеніння або, навпаки, агресивну поведінку.
• Людина погано контролює себе, не усвідомлює, що вона робить і що відбувається навколо.

Як надати допомогу:

• Залишайтеся поруч. Страх важко переносити на самоті.
• Покладіть рук у постраждалого собі на зап'ястя, щоб він відчував ваш спокійний пульс. Це буде для нього сигналом: “Я зараз поряд, ти не один”. Дихайте глибоко й рівно. Спонукальне постраждалого дихати в одному ритмі з вами. Запропонуйте постраждалому зробити кілька вправ для дихання, наприклад:

1. Покладіть руки на живіт; повільно вдихніть, відчуйте, як спочатку повітрям наповнюються груди, потім живіт. Затримайте дихання на 1-2 секунди. Видихніть. Спочатку опускається живіт, потім груди. Повільо повторіть цю вправу 3-4 рази.
2. Глибоко вдихіть. Затримайте дихання на 1-2 секунди. Починайте видихати. Видихайте повільно і приблизно на середині видиху зробіть паузу на 1-2 секунди. Постарайтеся видихнути якомога сильніше. Повільно повторіть цю вправу 3-4 рази. якщо постраждалому важко дихати в такому ритмі, приєднайтеся до нього - дихайте разом. Це допоможе йому заспокоїтися, відчути, що ви поруч.

• Якщо постраждалий говорить, вислухайте його. Говоріть про те, чого він боїться. Коли людина проговорить свій страх, той стає не таким сильним. Тому, якщо людина говорить про те, чого вона боїться, - підтримайте її, говоріть на цю тему. Не намагайтеся відвернути увагу людини фразами: “Не думай про це”, “Це дурниці” і т.д.
• Зробіть постраждалому легкий масаж найбільш напружених м’язів тіла.
• Постарайтеся зайняти людину якоюсь справою. Цим ви відвернете її увагу від переживань.

СТУПОР______________________________________________

Ступор - одна з найсильніших захисних реакцій організму на такі кризові ситуації, як землетрус, напад, насильство й т.п., коли людина витратила стільки енергії на виживання, що сил на контакт з навколишнім світом, то він не помітить небезпеки та не буде діяти, щоб уникнути її.

  Ступор може тривати від кількох хвилин до кількох годин. Якщо не надати допомогу і постраждалий залишатиметься в такому стані досить довго, це призведе до фізичного виснаження.

Ознаки:

• Різке зниження або відсутність довільних рухів і мови.
• Відсутність реакції на зовнішні подразники (шум, світло, дотики).
• "Застигання" у певній позі.
• Заціпеніння, ста повної нерухливості.
• Можливо, набряк окремих груп м'язів.

Як надати допомогу:

• Зігніть постраждалому пальці на обох руках і пригорніть їх до нижньої частини долоні. Більші пальці повинні бути виставлені назовні.
• Кінчиками великого і вказівного пальців масажуйте постраждалому точки, розташовані на чолі. над очима рівно посередині між лінією росту й бровами, чітко над зіницями.
• Долоню вільної руки покладіть на груди постраждалого. Налаштуйте свій ритм дихання під його ритм. 
• Людина, перебуваючи в ступорі, може чути та бачити. Тому говоріть на вухо тихо, повільно й чітко те, що може викликати сильні емоції (краще негативні).
• Пам'ятайте, необхідно будь-якими засобами домогтися реакції потерпілого, винести його із заціпеніння.

ТРИВОГА_____________________________________________

Часто говорять, що, відчуваючи страх, людина боїться чогось конкретного (поїздок в метро, аварії і т.д.), а відчуваючи тривогу, людина не знає, чого боїться. Тому стан тривоги важчий, ніж стан страху.

Ознаки:

• Не можливо розслабитися.
• Набряк м'язів.
• В голові крутяться одні й ті самі думки.

Як надати допомогу:

• Дуже важливо розговорити людину і зрозуміти, що саме її турбує, тоді людина усвідомить джерело тривоги і може заспокоїтися.
• Часто постраждалі відчувають тривогу, коли не отримують інформацію про кризову подію. У цьому випадку надайте необхідну інформацію або повідомте, де можна її отримати.
• Спробуйте зайняти постраждалого розумовою вправою: рахувати, писати і т.д. Якщо вона буде зайнята цим, то тривога відступить.
• Фізичне навантаження, зарядка, пробіжка, домашні клопоти теж можуть бути хорошим способом заспокоїтися.

Корисні посилання щодо допомоги та підтримки в ситуаціях насильства, торгівлі людьми, складних життєвих обставин

1. Національна «гаряча лінія» для дітей та молоді: 

• 0 800 500 225 або 116
• 111 (безкоштовно зі стаціонарного та мобільного телефонів, анонімно),
• Messenger @childhotline.ukraine,
• Instagram @childhotline_ua,
• Telegram @CHL116111.

2. Національна «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації: 0 800 500 335 або 116 123 з мобільних
або стаціонарних телефонів цілодобово (безкоштовно, анонімно, конфіденційно).
3. Поліція: 102.
4. Центр надання безоплатної правової допомоги: 0 800 213 103.
5. Анонімний онлайн-щоденник «Тільки нікому не кажи» дає можливість написати листа тому, з ким складно поділитися своїми переживаннями в реальному житті про булінг у школі, нерозділене кохання чи непорозуміння з батьками (https://secrets.1plus1.ua/).
6. Перша національна лінія довіри для попередження суїциду: 73 33.
7. Екстрена психологічна допомога при Кризовому Центрі медикопсихологічної допомоги: (068) 770 37 70, (099) 632 18 18, (093) 609 30 03.
8. «Лiнiя допомоги»: (067) 975 76 76, (066) 975 76 76, (093) 975 76 76.
9. Лінія психологічної допомоги для учасників АТО та членів їх сімей: 0800 505 085.
10. Служба медико-психологічної допомоги та профілактики гострих кризових станів: (044) 456 17 02, (044) 456 17 25.
11. Національна урядова «гаряча лінія» для постраждалих від домашнього насильства – 15 47.
12. «Гаряча лінія» Уповноваженого Президента України з прав дитини: (044) 255 76 75.
13. Освітній омбудсмен України: (095) 143 87 26 (ez@eo.gov.ua, https://eo.gov.ua/).

14. «Гаряча лінія» психологічної допомоги та протидії насильству
(https://www.unicef.org/ukraine/stories/hot-lines).
15. Національна «гаряча лінія» з питань наркозалежності та ЗПТ: 0 800 507 727.
16. Анонімні консультації на сайтах teensLIVE (від фахівців клінік, дружніх до молоді), supportME (від фахівців).
17. Уповноважений Президента України з прав дитини (044) 255 76 75.
18. Національна гаряча лінія з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів: 0-800-505-501 (безкоштовно зі стаціонарних телефонів), 527 (безкоштовно з номерів мобільних операторів України пн. – пт. з 10:00 до 21:00, сб. з 10:00 до 18:00).
19. Гаряча лінія Міністерства закордонних справ України для громадян України, які опинилися в надзвичайних ситуаціях за кордоном: (044) 238 16 57.
20. Департамент боротьби зі злочинами, що пов’язані з торгівлею людьми Національної поліції України: (044) 374 37 85 (пн. - сб. з 09:00 до 18:00).
21. Гаряча лінія емоційної підтримки Міжнародної організації з міграції: 0800 211 444.
22. Гаряча лінія з профілактики суїцидів (https://lifelineukraine.com/).
23. Гаряча лінія професійної підтримки «Стоп паніка» безкоштовний багатоканальний номер: 0800 50 18 92.
24. Платформа «Мені здається» (https://nachasi.com/2021/02/05/platform-itseems-to-me/).
25. Платформа «Розкажи мені» (https://tellme.com.ua/).
26. Канал психологічної підтримки «ПОРУЧ» для підлітків та молоді (https://t.me/poruch_me).
27. В рамках роботи платформи СпівДія та Співдія хаб функціонує напрям безкоштовної психологічної підтримки онлайн і офлайн (https://airtable.com/shrfgyZ1ko5UYxR9r).
28. За підтримки Національної психологічної асоціації психологиволонтери створили центр психологічної підтримки «Як ти?» (безкоштовно, у будь-який час доби) (https://bit.ly/3QLUdwO).
29. Міжнародний Комітет Червоного Хреста (МКЧХ) відкрив гарячу лінію, за якою можна звернутися за підтримкою: 0-800-300-155 (дзвінки безкоштовні).
30. Довідник психологічної підтримки в умовах війни допоможе знайти відповіді на питання: як боротися з перевтомою, панікою, тривогою, апатією; як зберегти близькі стосунки та позбутися почуття провини (https://bit.ly/3OzJm6Z).
31. Телеграм-канал «підтримай дитину» створено з турботою про батьків і дітей (https://t.me/s/pidtrumaidutuny).
32. Онлайн-платформа «Аврора»: консультування постраждалих від насильства, зокрема сексуального, доступу до якісної дистанційної допомоги у будь-якому куточку України та за кордоном, достатньо лише заповнити заявку на сайті «Розірви коло» у розділі «Психотерапевтична допомога» (https://rozirvykolo.org/mental-support/).
33. Безкоштовна психологічна підтримка для кожного, хто відчуває у цьому потребу: УкрЄдність (https://ukr-ednist.com.ua/).
34. Група психологічної підтримки «Разом» (https://razom.live/).
35. Гаряча лінія кризової допомоги та підтримки від Українського ветеранського фонду (УВФ): +38 (067) 400 46 60 (пн. - нд. з 10:00 до 20:00), сайт Фонду (https://veteranfund.com.ua/).

Корисні посилання щодо допомоги у разі кібербулінгу

1. Національна «гаряча лінія» для дітей та молоді за номерами: 0 800 500 225 або 116 111.

2. Поліція (кіберполіція) за номером 102 (повідомити про кібербулінг).

3. Чат-бот Stop Sexting (якщо шантажують в Інтернеті і вимагають контент сексуального характеру).

4. Youtube.com/Stop Sexting Ukraine.

5. Інтернет-платформа «Бийся як дівчина» (https://www.instagram.com/flg_ua/).

6. База даних жіночих організацій (http://portal.uwf.org.ua/).
7. Організація ЮрФем (доступна та якісна правова допомога в Україні)(http://jurfem.com.ua/en/home-page-2/).
8. Організація Teenergizer – консультації за принципом «рівний-рівному» або з психологом безкоштовно і конфіденційно (https://teenergizer.org/consultations).
9. Урядова консультаційна лінія з питань безпеки дітей в Інтернеті: 15 45(далі обрати «3»).

Куди потрібно звертатися за допомогою тим, хто перебуває за кордоном

1. Дитяча гаряча лінія 116 111 (безкоштовно зі стаціонарного та мобільного, анонімно, консультації українською мовою). Лінія працює в країнах: Естонія, Данія, Кіпр, Азербайджан, Іспанія, Словаччина, Словенія, Сербія, Румуні, Португалія, Польща, Молдова, Мальта, Литва, Латвія, Угорщина, Фінляндія, Чехія, Болгарія, Хорватія, Албанія.

2. Національна гаряча лінія для дітей та молоді, яка працює в Україні, через соціальні мережі (конфіденційно, цілодобово). Інстаграм: childhotline_ua; телеграм: CHL116111; фейсбук: @childhotline.ukraine

3. Поліція, за єдиним номером служби екстреної допомоги: 112 (для країн Європейського Союзу: Австрійська Республіка, Королівство Бельгія, Республіка Болгарія, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Грецька Республіка, Королівство Данія, Республіка Естонія, Республіка Ірландія, Королівство Іспанія, Італійська Республіка, Республіка Кіпр, Латвійська Республіка, Литовська Республіка, Велике Герцогство Люксембург, Республіка Мальта, Королівство Нідерландів, Федеративна Республіка Німеччина, Республіка Польща, Португальська Республіка, Румунія, Республіка Словаччина, Республіка Словенія, Республіка Угорщина, Фінляндська Республіка, Французька Республіка, Республіка Хорватія, Чеська Республіка, Королівство Швеція.)

Проблема насильства в сім'ї

 До теми дитячих суїцидів

    Тема дитячих самогубств останнім часом сколихнула все наше суспільство. Телевізійні ток-шоу на багатьох телеканалах обговорювали цю тему дуже активно, причому дуже рідко там слухали думку дитячих психологів. Тому я хочу спробувати відповісти на безліч хвилюючих запитань дорослих, які залишилися без відповідей.

Чому це відбувається?

    Однозначно і просто відповісти на це запитання неможливо. На мою думку, в кожному окремому випадку складається кілька обставин у певний час і в певному місці. Але найголовнішою, напевно, є вільний та неконтрольований доступ підлітків до безмежного потоку інформації в Інтернеті. Підлітки не вміють «фільтрувати» цю інформацію, виділяти головне, корисне та небезпечне; вони поглинають все і великими дозами.

Чи можна заборонити гаджети дітям та підліткам?

    Ні, не можна, тому що це – невід’ємна частина нашого сучасного цифрового життя і тому що без цього будь-яка людина (в т.ч. підліток) випадає із соціуму та свого кола спілкування.

Які причини підліткових самогубств?

       Як вже зазначалося раніше, не можна окреслити якусь одну причину того, що відбувається. Я вважаю, що в кожному окремому випадку складалося кілька обставин, які штовхали дитину на цей крок.

    Пропоную розглянути найбільш можливі причини, які приводять дітей до страшних кроків.

    Вікові особливості підлітків: у цьому віці діти стають емоційними та вразливими; для них стає важливою думка оточуючих, яка формує самооцінку; загострюються негативні риси характеру (акцентуації), які впливають на тип поведінки; підлітки шукають гострих відчуттів та завойовують своє «місце під сонцем» серед однолітків. Це все може штовхати до необдуманої та ризикованої поведінки.

    Індивідуальні особливості підлітків: кожна людина має набір своїх, неповторних рис характеру. Підліток не виключення. Тривожна дитина буде боятися всього нового, небезпечного, гіперактивна – навпаки, буде шукати гострих відчуттів.

    Складні стосунки у сім’ї: це можуть бути конфліктні стосунки між батьками, або між батьками та дітьми, або розлучення батьків, або між дітьми. В будь-якому випадку, якшо у сім’ї має місце напруження, то це напруження передається дитині, яка не відчуває себе в безпеці, почувається винною, не відчуває своєї цінності у колі найближчих людей – батьків.

   Цькування дитини з боку дорослих: не секрет, що доросле оточення дитини ставить до неї свої вимоги: як вчитися, як дружити, як одягатися, як поводитися і т.д. І коли дитина не відповідає цим очікуванням, досить часто відбувається психологічний тиск: "Всі діти, як діти, а ти!", "Я думав, що ти нормальний хлопець, а ти..." і т.д. Тому-то діти йдуть у соцмережі, де їх визнають і люблять такими, як вони є, не критикують.

    Не бути гіршим за інших: суїцидальний крок здається підлітку тим вчинком, який доведе його значимість в очах інших людей, але дитина-підліток не розуміє невідворотності наслідків таких дій.

    * Іноді просто заради розваги.

 * Коли почалися ці суїциди, у мене виникла така паралель: раніше, щоб самоствердитися, як доросла людина, підлітки палили, випивали, нюхали клей, підсідали на наркотики, ð а зараз це трансформувалося у суїциди (як і наше суспільство трансформувалося у цифровий простір). Але це моя паралель.

Що робити? 

  Ці питання, напевно, найбільше турбують всіх дорослих: як вберегти? Як не допустити? Як не упустити? Як не втратити?

    Спробую дати слушні поради, на що варто звернути увагу.

Для батьків.

1. Не ставити завищені вимоги до дитини.
2. Не критикувати, а вчити власним  прикладом.
3. Батьки мають бути авторитетом для дитини, а не об’єктом, якого треба боятися.
4. Показувати підліткам цінність життя: розваги, спілкування, подорожі, враження.
5. Вчити дитину безпечній поведінці в Інтернеті. Якщо самі не знаєте, попросіть обізнану людину.
6. Спілкуватися з дитиною про її життя в соцмережах. Попередньо домовтеся, як ви це будете робити.
7. Якщо ви хочете проконтролювати дитину, а вона протестує, пропоную використовувати таку мотивацію: «Батьки відповідають за здоров’я та життя дитини. Я турбуюся про тебе, тому що люблю і ціную. А тому я хочу вберегти тебе від всього небезпечного»

 На що звернути увагу?

    У будь-якому випадку, батьки повинні бути уважними до своєї дитини і бачити зміни її стану.

       Для цього зверніть увагу на такі зміни в поведінці:

   погіршення сну чи апетиту;

   чи не встає вночі;

   дитина стала щось приховувати;

   з’явилися бурхливі сплески емоцій;

   відмова від того, що подобалося раніше;

   нанесення собі порізів, травм.

     Якщо вас щось насторожує у поведінці вашої дитини, обов’язково зверніться або до психолога, або до класного керівника, або до авторитетної для вас людини цих питань. Хочу нагадати, що звернення до психолога має конфіденційний характер.

     Шановні батьки! Любіть своїх дітей, підтримуйте їх та оберігайте. Будьте завжди поруч. Вчіться з ними спілкуватися та розуміти їх. Це не так просто.

Для дітей
Мені здається, що для підлітка важливо окреслити та сформувати таку формулу:

Цінність себе як особистості

+

Цінність того, що я роблю, чим займаюся

+

Мої плани на майбутнє, щоб бути щасливим

=

Цінність мого життя

    Можливо, це здається дуже складним, але це не так, якщо в цьому розібратися і просто поговорити про це з дитиною, так, як ви це розумієте.

О.В.Примак-Моргус О.В., 

практичний психолог Костопільської ЗОШ №2

ЯК ПІДГОТУВАТИСЯ ДО ЗДАЧІ ЗНО - ПСИХОЛОГІЧНІ ПОРАДИ

  Задовго до ЗНО

• Спочатку підготуй місце для занять. Забери зі столі усі зайві предмети, зручно розклади свої зошити, підручники, ручки тощо;
• Можна доповнити інтер’єр кімнати жовтим та фіолетовим кольорами, оскільки вони підвищують розумову активність. НЕ потрібно перефарбовувати стіни, а достатньо картини, занавіски, серветки,  лампи, тощо.  Також цікаво зауважити, що за твердженням вчених запах лимону у вашій кімнаті підвищує розумову працездатність на 20%.
• Склади план своєї роботи.  Перед тим визнач -  Хто ти є ? -  сова чи жайворонок.  Склади  план занять на кожен день. Важливо чітко знати, що ти робиш і не говорити усім оточуючим:  «Я займаюся чи готуюсь»Проблема насильства в сім'ї, а « Я вивчаю саме певний розділ, конкретний матеріал»;
• Починай із найважчого, але посильного. Легше і приємніше залишай на після обіду
• Змінюй заняття із відпочинком. Психологи встановили, що оптимальна тривалість заняття 30-40 хв. Максимум уваги досягається після 10-15 хв. від початку роботи. Тривалість перерв у першій половині дня  не повинна перевищувати 5-10 хв. У другій половині дня тривалість кожної наступної перерви збільшуйте на 5 хв. Не забувай у час відпочинку робити зарядку, займатися спортом, робити короткі прогулянки, допомагати батькам, тобто повністю відволікатися від навчання на короткий час. .
•  Тренуйся щоденно робити тести. Роби це із секундоміром.
•  Не потрібно заучувати напам’ять певні тексти, вчися робити короткі записи, нотатки, регулярно їх переглядай.
• Регулярно повторюйте матеріал, бажано через 10 хв, після того, як ви вивчали новий матеріал, а згодом через добу. Кожне  наступне повторення повинно бути коротшим попереднього.
• Займайся самопереконанням, При всій свій простоті, це є дуже дієва зброя. Повторюй про себе «Я знаю багато, я спокійний, я впевнений, я розумний і т.д. , я напишу добре тестування».

 День перед здачею ЗНО.

Багато хто вважає, що щоб повністю підготуватися до іспитів бракує одного дня. Це неправильно.  Вже після обіду важливо припинити готуватися, здійснити прогулянку на свіжому повітрі, прийняти душ, підготувати  одяг,  документи, інші необхідні речі.

 

У день ЗНО

• Будь сконцентрованим. Не звертай уваги на поведінку оточуючих. Для тебе повинен існувати лише текст завдань і годинник.
• Дій швидко, але не поспішай.  Перед тим як дати остаточну відповідь , двічі прочитай завдання, переконайся, що ти правильно зрозумів, що від тебе вимагається.
• Спочатку берись за ті завдання, у правильності відповідей на які ти не сумніваєшся.  
• Пропускай!  Потрібно навчитися швидко пропускати важкі  і незрозумілі завдання, щоб згодом до них повернутися.
• Читай завжди уважно завдання до кінця.  Розуміти завдання з перших слів і добудовувати закінчення за допомогою власної уяви – це надійний шлях до помилок.
• Думай лише про поточне завдання. Коли ти бачиш нове завдання, забуть про попереднє.
• Якщо попереднє завдання тобі не під силу, забудь про цю проблему. Наступне завдання це шанс набрати додаткові бали.
• Використовуй методику виключення.  Якщо не знаєш правильної відповіді , то можна розпізнати усі невірні відповіді в силу їхньої абсурдності. 
• Заплануй два круги. Завжди перевіряй себе. Навіть якщо відповідь легка і однозначна на перший погляд.
• Вгадуй. Довірся власній інтуїції і вона разом із твоїм  логічним мисленням  допоможе тобі.
  

ЗАПОВІДІ УЧНЯ

• Ти здібний і сильний! Будь упевнений у своїх силах і здібностях.
• Вчися самостійно мислити. Тренуй пам’ять. Більше запитань ”Чому?”
• Постійно шукай практичне застосування своїм знанням.
• Будь завжди уважним до самобуття, потреб, прагнень інших.
• Навчись і умій дружити. Життя без друзів неможливе.
• Проявляй миролюбність, толерантність і милосердя до оточуючих.
• Спори і конфлікти вирішуй з позиції розуму.
• Пробачай тих, хто свідомо або несвідомо став причиною неприємностей.
• Якщо хочеш, щоб поважали тебе, необхідно навчитись поважати інших.
• Прислухайся до думок інших і рахуйся з ними.
• Будь доброзичливим, усміхненим, поступливим.
• Пізнай себе, можливості середовища, тих умов, що тебе оточують, і зроби правильний вибір, визнач свої цілі і зміст життя.